Партнери


Лічильник

Ми в соцмережі

facebook-icon
Пошук

Власне, можна обрати два шляхи енергозбереження: різко скоротити використання енергії – не обігрівати квартири, а вдягатись тепліше, не їздити на машині, а ходити пішки… А можна підвищувати енергоефективність: квартиру опалюємо, але вікна змінюємо на більш теплоізоляційні, або щільно заліплюємо їх паперовою стрічкою. І на авто пересуваємось, при цьому спалюємо більш дешеве і екологічно чисте пальне…Зважаючи на те, що українська економіка одна з найбільш енергомістких у світі, про необхідність підвищення її енергоефективності переконувати суспільство не варто – це абсолютно очевидна даність.

Підвищення енергоефективності внутрішнього виробництва -одна з базових передумов забезпечення стійкого реального зростання економіки та посилення її конкурентних позицій.

Натомість власних енергоресурсів в Україні не так вже і багато, а ті, що маємо, або економічно недоцільні у видобутку, або їх родовища взагалі не розроблені. Що ж нам пропонують захисники ідеї якомога ширшого запровадження відновлюваної енергетики? Якщо ми не сидимо на нафті, проте маємо непоганий клімат для сільського господарства, то вирощувати той же рапс може бути вигідніше, ніж купувати нафту.

Готуючи цей матеріал, я звернулась до спеціалістів – Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання
енергетичних ресурсів (НАЕР), і вони розповіли мені багато цікавого…

Відновлювана енергетика з кожним роком набирає дедалі більшого розповсюдження в світі. Інвестиції в неї збільшуються з кожним роком, їх
частка досягла вже 25 відсотків усіх світових інвестицій в енергетичний сектор. Особливо активні в цьому плані країни Європейського Союзу. Так, частка використання нетрадиційної енергетики в Австрії становить 22 відсотки, Швеції – 45, Норвегії – 55 відсотків. Що ж до України, то частка використання нетрадиційної енергетики поки що становить 0,7 відсотка, а річне споживання умовного палива при цьому у 2,5 раза перевищує середньоєвропейський показник і становить 220 млн тонн. Так от, 30 відсотків від цієї кількості енергії можна було б виробляти на відновлювальній сировині. Що особливо важливо, зважаючи на постійне зростання цін на енергоносії та анонсоване вченими скорочення їх запасів у світі.

Які ж напрямки альтернативної енергетики в Україні будуть найбільш перспективними на думку вчених?

По-перше – впровадження когенераційних технологій. Тобто таких, які дають змогу одночасно виробляти і тепло, і електроенергію. Електрогенеруючі когенераційні потужності у 5000 МВт, впроваджені на базі існуючих об’єктів теплогенерування в комунальній і промисловій сфері, дають змогу заощадити близько 6 млрд м3 природного газу на рік. При цьому, зменшення викидів парникових газів дасть можливість Україні, відповідно до Кіотського протоколу, продати квоти на ці викиди та одержати до 0,5 млрд доларів США.

Ще один аргумент на користь впровадження когенераційних технологій: підприємства України виробляють практично все енергетичне обладнання, необхідне для будівництва когенераційних установок. Орієнтовний обсяг фінансування, який потребує така програма, 12,5 млрд грн. Термін окупності – приблизно п’ять років.

По-друге, не варто забувати і про біоенергетику. Енергетичний потенціал біомаси в Україні становить близько 23 мільйонів тонн умовного палива на рік. Впровадження котлів, які працюють на біомасі, допоможе швидко замінити природний газ для виробництва теплової енергії з найнижчими інвестиційними затратами та найкоротшими термінами окупності проектів.

Термін окупності котлів при серійному виробництві становить 1-3 роки. Орієнтовна вартість такого обладнання – близько 5 млрд грн. Впровадження проекту дозволить замінити близько 1,15 млрд м3 природного газу на рік.

По-третє, можна розвивати виробництво синтетичного газу, яке, за умови державної підтримки і залучення потенційних інвестицій як внутрішніх, так і зовнішніх, може сягнути обсягу в 1 млрд м3 з подальшим його збільшенням у наступні роки. Виготовлення синтетичного газу з допомогою установок газифікації вуглецевмісної сировини з відходів деревообробки, відходів рослинного походження, торфу, бурого вугілля тощо надасть можливість частково відмовитись від використання природного газу для опалення в соціальній сфері та комунальному господарстві.

На сьогодні в Україні вже введено в дію понад 40 установок з виробництва синтетичного газу, який використовується для опалення шкіл, дитячих садків і лікарень у різних областях країни. Oкрім того, у поточному році заплановано переведення на місцеві види палива близько 500 об’єктів бюджетної сфери Львівської, Сумської, Чернігівської та Вінницької областей.

Один маленький показник, який не може не вразити, зважаючи на ціну, за яку Україна купує природний газ, – реалізація вищезгаданого проекту дасть змогу вивільнити близько 120 тисяч тонн умовного палива “класичного типу” на рік. Все це забезпечить ефективне та стале енергозабезпечення об’єктів бюджетної сфери, а також приведе до збільшення частки альтернативних видів палива у балансі попиту та пропозиції енергоносіїв. До цього варто додати скорочення споживання природного газу і підвищення енергетичної незалежності держави.

Орієнтовна вартість проекту з виробництва синтетичного газу – близько 130 млн грн. Термін окупності капітальних затрат становить 2,3 опалювальних сезони. Слід також зазначити, що синтетичний газ вже сьогодні можна розглядати як альтернативу моторному паливу, особливо в сільському господарстві.

По-четверте, – розвиток виробництва біопалива (біодизельне паливо, сумішеві бензини). На думку фахівців Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, це одне з пріоритетних завдань забезпечення енергетичної безпеки України. Програмою розвитку виробництва дизельного біопалива передбачено будівництво 23 біопаливних заводів, робота яких дасть змогу зменшити імпорт нафти до 1,88 млн т. Орієнтовний обсяг фінансування заходів зазначеної програми – 8,9 млрд грн.

Так, вже сьогодні в Україні створене рідке сумішеве моторне паливо БІО-100, яке є альтернативою моторним бензинам, отриманим з вуглеводневої сировини (нафта, газовий конденсат).

По-п’яте, згадані вище когенераційні схеми можуть використовуватись як в енергетиці (промислова та комунальна), так і при використанні
альтернативних видів палива, зокрема – шахтного метану. Вугільні поклади України мають близько 3 трлн м3 зазначеного газу. За умови застосування сучасних та перспективних технологій, а також залучення відповідних інвестицій, утилізація шахтного метану в Україні дасть змогу отримати додатково енергоносіїв в обсязі 5 млн т умовного палива на рік. Державною програмою щодо видобутку і утилізації газу метану, яка розробляється Міністерством вугільної промисловості України, передбачено відповідні заходи. Виконання програми з утилізації шахтного метану відкриє нове джерело органічного палива та дасть змогу значно підвищити безпеку гірничих робіт на вугледобувних ідприємствах.

По-шосте, в Україні майже не звертається увага на малу гідроенергетику. Проте, гідропотенціал малих річок України орієнтовно становить 4,0 млрд кВт-год. Натомість фактично малі ГЕС виробляють лише 10 відсотків від свого потенціалу.

І по-сьоме, існує ще і геотермальна енергетика. Великі термальні зони є в Криму і Карпатах. Потенційні геотермальні ресурси в Україні становлять 27 млн м3/добу теплоенергетичних вод з середньою температурою 700С. Енергетичний еквівалент готового до освоєння технічного потенціалу геотермальних ресурсів України становить 2 млн т умовного палива/рік.

Отже, альтернативна енергетика в Україні має значний потенціал для розвитку. Використавши його, Україна має шанси стати ергонезалежною державою, адже нафта з газом дорожчають набагато швидше, ніж розвивається українська економіка, та й, взагалі, чи варто в енергетиці залежати від інших?

Автор: Катерина УСТИМЕНКО
спеціально для “Урядового кур’єра”
http://uamedia.visti.net

Відповісти